Дар`я Дивак

Солдати? Діти... Боже правий!!!
Чому жорстокість наче звір
Свій погляд ненажерливо-
кривавий
На нас наводить, входить у наш
двір!?
-Чому, скажи мені, благаю,
Ховають матерІ дітей!?
Чому, мій Боже, я звикаю,
Що маю бути звірем для людей!?
А я ж солдат. Я намагаюсь
врятувати
Від "божевільного Царя" свою
країну.
І день і ніч я маю вартувати,
І захищати Вас, аж доки не загину.
Чого ви так вороже налаштовані,
Супроти тих, хто віддає за Вас
життя?
Чого вважаєте, що скривджені, а
не врятовані,
Коли загарбників ми
відправляємо у небуття!?
Я Вас благаю, побратими,
схаменіться!!!
Нас з Вами стравлюють неначе тих
собак.
О, Боже, досить воювати,
зупиніться.
Чи Ви не бачите, що все не так!?
Все шкереберть. А ми ж одна
родина.
Єднатись Нам потрібно, я молю.
Я хочу в мирі, щоб жила моя
дитина,
Я хочу в мирі, щоб жили усі, кого
люблю...