А сорочка шовками вишита, Доля сина й донечки вилита. Всі узори матінка вибирала, Щастя і здоров’ячка їм бажала. Цвітуть на рідній вишиванці Маки червоні, ніби вранці. В полі волошки сині-сині, А навкруги усе в калині. Сорочка мами — гордість має, Бо Ук

 

 

Прийшли, щоби побити «коричневу чуму».
І сипляться, і сипляться із «ящика» Пандори
Зелені чоловічки і їхні триколори.

Безбарвний Ліліпутін зеленим дав наказ:
Від синьо-жовтих Крим «зачистити за раз».
Посипались на нього, мов із рогу достатку, —
Кораблики, машинки і літачки їх татка.

Захвилювалось море, від горя чорним стало:
«Невже вам у Росії землі і сонця мало?!»
Навіщо Ліліпутіну ці міжнародні чвари?
«Ми - українці!» - всі дружно крикнули татари.

І синьо-жовті також взяли у руки зброю,
Щоб захистить півострів від напасті такої.
В обіймах задихнемось від «братньої» любові...
Не хочем, щоб півострів червоним став від крові!

Зелені, схаменіться! Покиньте Крим і море,
У синьо-жовті душі не сійте розбрат й горе!
Дніпро і Чорне море з-під брів дивляться грізно...
Зелені, всі під білий шикуйсь, поки не пізно!..