Мій солдате, пішов ти з дому Тебе кличе країна мила, Автомат тримаєш під сердцем, І в душі,тільки спогади дивні. А раніше було "дитинство", Але зайве тепер це слово. Ти пішов,і так стало тихо, Ти пішов,я молилася Богу. Так,я знаю,зробив це навіщо, І куди занесла тебе доля... Тільки вірю,що ти...

Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь - С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за...

І знов на схід?!! Та скільки ж можна?!! Як хочеться вгатити з люті кулаком стіну. А потім дико, гірко й грізно вити… Та скільки ж можна посилати на війну?! Розумні, владні, пишні мудрагелі Всі ваші «битви слова» й круглії столи, Не варті навіть краплі поту, Що виступила у солдата на чолі! Всі...

О великий наш слов’янський брате, доки будеш носа свого пхати у сусідні до тебе держави? Чом ти лізеш не у свої справи? Доки будеш ти в Кремлі сидіти й тішитись, що гинуть людські діти, з проявом «братерської любові» знов купатися у людській крові? Плачуть вдови, матері і діти... Не боїшся в їх...

За мить до кулі — передам свого серця вічність. За мить до раю — спалахну поцілунком неба. За мить до завтра — надіп’ємо незнану ніжність. За мить до сина — перевтілюся вперше у тебе. Олег Герман. м. Тернопіль.

Мене болить — тебе ще більше, Не може лікар загоїти рани З ворожого ствола під білим стягом. Ковальський вогник світла тане... Не зниклий в безвісті — невидимий для ока Ще молоденький капітан душі своєї Не встиг донести посмішку додому — Зламали крила в «Градовій алеї», Не встиг і звикнути до іншої...

А сорочка шовками вишита, Доля сина й донечки вилита. Всі узори матінка вибирала, Щастя і здоров’ячка їм бажала. Цвітуть на рідній вишиванці Маки червоні, ніби вранці. В полі волошки сині-сині, А навкруги усе в калині. Сорочка мами — гордість має, Бо Україну прославляє. Не всі між нами...

Був я три рази в Києві. Потім лікував легені від опіків вибухівками. Бачив усі ті страхіття і думав, як підступно нас завойовували московські ставленики, а ми не могли опиратися. Вони знешкоджували українську армію, розпродували її, знижували до неможливого боєздатність. Нині бачимо нові події,...

    Прийшли, щоби побити «коричневу чуму». І сипляться, і сипляться із «ящика» Пандори Зелені чоловічки і їхні триколори. Безбарвний Ліліпутін зеленим дав наказ: Від синьо-жовтих Крим «зачистити за раз». Посипались на нього, мов із рогу достатку, — Кораблики, машинки і літачки їх...